для нас марево сепаратного миру. Народини вільної демократичної Росії повитали ми як зорю і нашої волі. Бож тимчасове правительство заявило вірність союзникам і кличеви: «Війна аж до побіди». Воно взяло в свою програму незалежну чеськословацьку державу. Наш травневий революційний зїд у Київі, на котрому вітає нас делєґація господаря української землі Центральної Української Ради. Приїзд Масарика. Керманич цілої чеськословацької революції приїхав в саму пору. Російська революція переходить в анархію і домашню війну. Влада поділена між совіти і міністерство, так само на фронті між командантів і комітети. Голосно несесь гасло: «Мир без анексій і контрибуцій». — «Єднання демократії усіх народів». На фронті підкопана дисципліна, а через те і боєздатність армії.
Скільки терпінь зазнав тоді чеськословацький жовняр, що бажав або вернути у вільну землю, або впасти в бою! Російський жовняр взагалі мало розумів, чого хочуть ті «збігці і зрадники зпід австрійських прапорів». Він подивляв нашу очайдушність і відвагу, але не вірив в наші золоті сни. А тепер ліва російська демократія нам закидає колишні звязки з царською владою, вузький націоналізм, нелицарськість і зраду, а чеськословацьке питання вважає внутрішним питанням Австрії. Болючий удар в нас! Але ми духа
