Зборівська битва зломила недовіря і відчинила очі російським і українським політикам на чеське питання. Про чеські стремління заговорила прихильно преса. З подивом заговорила про це і преса загранична.
Зборівська битва дала тверду основу дипльоматичній праці, відкрила змогу ширшої орґанізації оружної сили.
Вона доказала, що чеськословацька армія бажає добути собі волю боєм і щирою жертвою.
Зборівська битва, се побіда духа над силою фізичною — побіда твердої незломної волі: ціною життя розбити кайдани неволі. Зборівські лицарі показали, як треба боротись і вмирати за волю — вони доказали, що хто хоче побідити, той побідить.
І тому навчаюча вона для всіх народів.
…І побідили… і волю добули.
А память про зборівських лицарів береже нарід свято. Дорогі тлінні останки спочинуть в одній братській могилі, вкриті пошаною і вдякою народу. Спочинуть під рідним прапором, принявши останній поцілуй від тисячів путників, що 2.VII. 1927 р. прилинуть сюди.
Чиж чужою їм буде ся земля, котру своєю кровю скропили, своєю геройською смертю освятили, що в ній на віки спочили?
Ні. Українська земля як своїх рідних приголубить братніх борців до свойого лона.
