піснями, а є їх тисячі, нема ні одної, що від неї соромом спалахнулоб лице чистої дівчини. Справді, нарід що міг співати такі пісні і любуватися ними, не міг стояти на низькому ступні освіти. Цікаво, що українська народня поезія дуже подібна іноді своєю формою до поезії найбільш освічених народів західної Европи. В більшости українських пісень якась незвичайна пориваюча туга. З сльозами прощає мати свойого сина а заручена дівчина свого миленького, що йде в похід; сестра сиротина плаче по своїм упавшім браті; старий козак з жалем згадує молоді літа й походи. Важну ролю грає усюди жінка, з її мягкими, ніжними почуваннями, бож і в історії України багато схожого з лицарським середньовічним світом. Дуже тісно живе українець з природою і бере з неї отсі чудові малюнки, що в його піснях“.
Письменниця американка Тальві, яка переклала на німецьку мову чотири історичні пісні, писала (1866): „Визвольні бої проти поляків і москалів зродили дуже багато гарних і могутніх пісень. Формою і характером та сміливістю поетичних почувань вони дуже й дуже ріжні від великоруських. Сміливий розмах історичних українських пісень нагадує шотляндські народні баляди. Козак не піддається судьбі, а з нею бореться, бо українська пісня зродилася під свист куль, під брязкіт шабель в часі довгих воєн, що століттями кипіли від Карпат аж поза Дніпро“.
Українська пісня за її красу, влучність малюнку життя родинного і суспільного, демократичність та людяний вільнолюбний дух стрінулася теж з похвалами французів (проф. Рамбо 1875), англичан (Ральстон) і багатьох инших учених. В одному поважному німецькому часописови в Берліні (1907 р.), де подано кілька українських пісень у перекладі і додано ноти мельодій, пишеться, що „в тих піснях багате жерело народньої лірики, дуже цікавої для музиків і поетів й вони можуть черпати з того жерела з великою користю для своєї творчости“.
Від першої появи збірки Максимовича 1827 року минуло повних сто літ. І за той час вийшло у світ дуже багато збірок українських народніх пісень, зладжених так українцями як і чужинцями. Видано не тільки докладно записані тексти, але й мельодії. Українська пісня стала предметом поважних наукових розслідів учених, які вже без чуттєвого захоплення, а з розвагою і строгим науковим методом, маючи змогу порівняти з собою пісні ріжних народів, видали осуд про українську пісню. Наведу най-
