Хто з нас не чув нашої української народньої пісні? Чув певне кождий. Гомонить вона і дома і в полі і при забаві і при роботі. Ви знаєте, що пісня золотою ниткою тягнеться у сільському життю від колиски до могили. Але чи знаєте, що народня пісня, як писав в 1837 р. приятель Т. Шевченка проф. Бодянський, се дорогоцінний дневник, де нарід записує все те, що думає, чує, ділає. Чи знаєте, що деякі з тих пісень, от як колядки, зберегли в собі згадки про дуже давну давнину, що в них є сліди державного, громадського, родинного побуту тай поганських ще вірувань? Чи знаєте, що в історичних піснях збереглася память про історичні події і людей, що се по словам славного видавця сто літ тому збірника пісень Михайла Максимовича, нагробні памятники і в купі живі свідки минулої старовини. Чи знаєте, що в народніх піснях безпереривно тягнеться змагання до суспільної волі, свідомість права на свою працю, волю й землю та голосний протест проти неволі? Нарід знав, чого хоче, а чого ні, і ті свої бажання висловив у пісні.
А давня ця українська пісня, як давній український нарід. І зродилася з обрядів. Вже арабський письменник 10 віка Ібн-Фоцлан оповідає, як на похоронах співали на Україні похоронні пісні. В літописах з XI. в. і в Пісні про похід Ігоря з XII. в. згадується про похоронні плачі-пісні князів Ярополка, Гліба, княжни Ярославни та „руських жон“. В листі князя Володимира Мономаха з XII. ст. є цінна згадка і про весільні пісні. Були й героїчні пісні на славу князів за їх лицарські подвиги, за їх боротьбу за „землю руську“. Співцями і піснетворцями були окремі, здатні до того люди, що прозивались відущими, віщими, скоморохами, свярцями і боянами. Про одного такого славного Бояна згадує і творець найкращої старої поеми XII. в, Пісні про Ігорів похід, якої з так давних часів і так вартісної не має ні один славянський нарід. Він його називає віщим соловейком старого времени, внуком божим.
Та й любувалися в піснях і українські бояри і князі і слухали радо, як співалось, що „лучше єсть на своїй землі кістьми лягти, ніж у чужій славним бути“, „краще поруба-
