як за добрі карбованці заспівали їм в гостинниці українських пісень, то купці дивувалися і співом очаровані висказували своє вдоволення в ріжний спосіб і кричали і тупотіли ногами і тихо плакали та й говорили: Дайте вмерти, дайте вмерти. Глянь Господи і ви святці московські, як то співає хохлацька душа“. Російський поет Олексій Толстой говорячи про привезені з України пісні пише: „Вони вразили моє серце. Ніякий инший нарід не виявив себе в піснях так яскраво і гарно як нарід український. Слухаючи їх, бачиш старовину краще, ніж читаючи Гоголя“. З похвалою відізвався про українські пісні і строгий критик Бєлінський і вчені, як Пипін, Веселовський, Галахов і багато инших. Під впливом української пісні стояв поет-революціонер Рилєєв і багато инших. Вона дала Миколу Гоголя і живо відзивається в творах Короленка. Обидва останні висказалися про красу й вартість української народньої пісні тепло і з високою пошаною.
Поляки почали записувати українські народні тисни вже в XVII. ст., але першу поважну збірку к. 1817, боблизько 2000 пісень, дав високозаслужений не тільки для польської, але й для української науки Адам Чарноцький (Ходаковський). З тої збірки, котра на жаль лишилася в рукописі, увійшли деякі пісні до збірки Максимовича (1834). По думці Ходаковського „українські пісні стоять під поетичним оглядом далеко вище від пісенъ великоруських“. А Лях Ширма, котрий переглядав цей збірник, видрукував дві галицько-українські пісні разом з перерібками на польську мову (1818). Українські пісні і думки про них і то самі похвальні появилися у ріжних польських збірках і виданнях починаючи від 20 рр. XIX ст. Та перша найповажніша збірка, це Вацлава з Олеська (1833) видана у Львові, „Уроджений на селі, каже Залеський, я полюбив пісні, що так любо заколисували мене як дитину і врізалися в мою память. Відтак у місті я затужив за селом. І цю мою тугу могли заспокоїти тільки ті пісні, що я їх чув дитиною“. Він цікавився літературою, а головно поезією ріжних народів і прийшов до переконання, що його збірка „це неоцінений скарб“. А увійшло в неї „без порівнання більше пісень українських ніж польських“. В українській пісні бачить сліди старовини, згадки про обряди, про історію. Пісня — „се скарбниця усного
