Сивенький пішов за порадою Мортона. Причалили до Мерсіни, видали ушкала кавасам[1] мудіра і, закупивши свіжих харчів, пустилися дальше. При устю Сейгуна Сивенький і Мортон лишили корабель під опікою служби, наймили два мули і пустилися до Адани. В Адані Мортон хотів купити коні й усяку всячину, потрібну йому в подорожі на Евфраті. Йому треба було також знайти драґомана і когось, що купив би його яхт. Сивенькому потрібні були три верхові коні і вючак.
— Знаєте, до чого я додумався? — звернувся Мортон до Сивенького, коли пішли на обзорини коней.
— Що верблюди були би ліпші як коні?
— Не те. Я думаю, що Евфрат не втече.
— Та не втече, хоч уже тисячі або й мільйони років втікає… тече, й тече і не витече.
— Але ви втечете мені… як я поїду на право, ви на ліво.
— Я не втечу вам, лише ви мені.
— Жарти на бік. Чи ви лишаєтеся між вашими, як знайдете їх?
— З тим наміром їду до них. Але… Про це багато говорити. Я, відпочивши між своїми, га-
39
- ↑ Поліцаям.
