„А як не поправить ся, то ставши вітом, буде єще небезпечнїйший для “народовой справи” замітим маршалок.
“Пусте! — відповів староста. — А люстратор на що?! Не поправить ся, то все знайдуть ся якісь „нєправідловосьцї“ в урядованю і вже по вітівстві. З иньшими неспокійними духами я ще підожду, щоби дїйсно не було ще гірше. Але за Кравчука я не бою ся. Він має такі фальшиві очи, що я не верю в щирість його радикалїзму. Він здаєсь тому лиш поборює теперішного віта, щоби самому стати вітом. Треба буде єго втягнути в компанїю підпанків, щоби вічно був в потребі гроша, то як будемо дивити ся крізь пальцї на єго господарку в громадї, буде нам служити за десять старих, але непорадних хрунїв. Не лиш з єго громадою будемо мати спокій, але єще кілька сусїдних буде тягнути туди, куди нам треба“.
На донос Кравчука, зроблений єще перед трема роками, що віт бере собі гроші, які громада дістає за виарендоване пасовиско, з'їхала доперва тепер комісія. Ревізія книжок і переслухані сьвідки ствердили, що віт дїйсно обкрадав громаду і його скинули.
Вітом став Семен Кравчук, і справдило ся се, що староста сказав маршалкови. Кравчук забув, що коли єще не був вітом, аґітував за тим,
