ДОПИСЬ.
Перечитавши мою допись в ч. 22. „Буковини“ с. р. один з земляків завважив менї: „А що Ви, Добродїю, часом не червонїли, як писали свою допись та розхвалювали „Буковину“. Вона справдї цїкава часонись, але цїкава лиш у тих числах, що в них суть україньскі дописи“. Треба Вам сказати, що сей земляк не бачив торішної „Буковини“ і розумієть ся не міг бачити, в якім ступні полїпшала „Буковина“ сего року. Другий земляк, що бачив і торішну „Буковину“, налягав на те, що сегорічна „Буковина“ далеко краща від торішної. Третий земляк, що діставав „Буковину“ торік, не робив нїякого порівняння проти якостий часописи за два послїдні роки, а велїв просто з почти завертати „Буковину“ в редакцию. На закид, висловлений тому землякови проти єго вчинку, він виправляв ся тим, що того року „Буковина“ була зовсїм не цїкава, і через те він читав у нїй лиш „де-що з дрібних вістий“. Тепер сей земляк признає свою помилку і поступєеть ся відновити передплату „Буковини“ на 1893 рік. Показував я „Буковину“ (ч. 4. с. р.) ще одному з сїльских сьвідомих Українцїв, що передплачував „Батьківщину“, але нїколи не бачив „Буковини“. Він висловив: „Правду казав менї д Ч—ко, що мова „Буковини“ краща від мови „Батьківщини“. Та й взагалї „Буковина“
