Така робота була тодї серед нашої шляхти, можна-б сказати, досить загально розповсюджена. Чути, що у нашої шляхти в Василеві, Кучурові, Волоцї, Валяві, Іванківцях і т. д. подибує ся досить богато такої переписаної „літератури“ з тих часів, та годі було доси все роздобути. Але аби мати понятє про сей рух, вистарчить познакомити ся з давною „домашною біблїотекою одної нашої шляхотскої родини Бриндзанів (Николая, Георгія, Теодора, Івана) з Товтрів.
Передусїм бачимо тут на 4½ аркушах в чвертку гарним письмом (скорописю) переписані із „Пролога“ житія сьвятих (за деякі днї місяця марта), відтак ідуть такі лєґендарні оповіданя, як „Повѣсть о єдной женѣ, како погибе за Христа ради зъ дитям своим“, „О играх и пляшущих во дни святїя“, „За человѣка богатого и многогрѣшного“, „О женѣ, како ся богу молила“, „Како водил ангелъ єдного мужа на оном свѣтѣ“, „О Андреи, како бѣ 7лѣт нѣмъ“, „Како св. Макарїй умре“, „Святый мученик Трифон како отжене бѣса от дщери царя Гордїяна“, і т. п., відтак дещо з катехизму, як „О сакраментѣ миропомазанія за царя Юлія отступника“, „О покаяніи, о исповѣди“, „О лихоимствѣ“, „О муках чистителнихъ“. В названій на кінци статї „О муках чистителнихъ“, що розложена на „вопросы“ і „отповѣди“ мова руска, у всіх иньших мова церковнословяньска.
В осібнім маленькім зошитї (шіснайцятка) переписана (уставом) знана понайбільше у нас „Гѣсторїя о рицару и о смерти“. Ось два уступи для характеристики мови і укладу: „Былъ то на свѣтѣ нѣкотрый рицаръ зъ роду славный, въ
