Сторінка:Бібліотека для рускои молодежи тт. LVI–LXII (1902).pdf/417

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Єѣ державъ въ рукахъ чорный гро̂зный Турокъ и вдивлявъ ся въ єи невинне румяне личко.

На видъ Турка коралеви̂ уста Марусѣ скривились во̂дъ душевного болю и наглого перестраху. Маруся немогла здобутись навѣть на слово „мамо!“, котре всѣми силами силувалась выголосити; щось немовь замкнуло ѣй уста, языкъ немовь закаменѣвъ. Поволи прийшла трохи до памяти, але оглянувшись, єще бо̂льше налякалась. Знаходилась немовь середъ пекла. Кругомъ було видко велику пожежу, котра темну но̂чь освѣчувала кровавымъ свѣтломъ; а дальше крики, зойки, пискъ, несамовитый рего̂тъ, брязко̂тъ оружія и плачь… се все зливалось въ оденъ гомо̂нъ, що заглушувавъ слухаючого.

Маруся була дѣйсно на рукахъ Турка, котрый спѣшивъ зъ нею кудысь, мовь хотѣвъ вынести вѣ зъ того ненадѣйного пекла; спѣшивъ до табору свого пашѣ, що розложивъ ся на майданѣ за мѣсточкомъ Богуславомъ и невымовно радѣвъ въ дусѣ, що принесе свому панови такій гарный даръ въ особѣ краснои дѣвчины, зъ котрои буде колись гожа красавиця, богиня на цѣлый гаремъ.

По по̂вночи, коли все спочивало въ глубоко̂мъ снѣ, напали Турки на мѣсточко, по̂дпалили его зъ ко̂лькохъ сторо̂нъ, половили людей въ полонъ, загарбали все добро. Не минули при то̂мъ и старои церковцѣ, котру зрабували; не уйшовъ ихъ