Сторінка:Бібліотека для рускои молодежи тт. LVI–LXII (1902).pdf/438

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ги и змученый! Иди-жь, иди и положи ся въ захо̂дно̂й свѣтлици! Тамъ вже постелено для тебе…

Попращались и по̂йшли спати.

V.

Въ мѣсяць опо̂сля говорили люде въ Богуславѣ про величаве весѣлє, що заповѣдалось на-по жнива.

— Отець Захарій выдає свою уродливу Марусю за Чигириньского сотника козацкого Прокопа! — казали.

И справдѣ, у отца Захарія лагодились до великого празнику весѣльного; ладились якъ можна до того великого законного свята. А молоди̂, Проко̂пъ и Маруся, радѣли невымовно. Тѣшивъ ся и отець Захарій та й Маланя. И всѣ ждали нетерпеливо того часу, коли заспѣвають молодымъ „Ісаіє, ликуй!“

Разъ по̂дъ вечеръ, коли Проко̂пъ сидѣвъ зъ Марусею и Маланею въ садѣ, прийшли товаришѣ-козака до нихъ.

— Знаєшь, брате Прокопе, — мовивъ Свищь — я маю охоту забѣгнути зъ-во̂дси до Кієва. Я маю тамъ родича одного, зъ котрымъ хотѣвъ-бы я побачитися…

Се говоривъ во̂нъ зъ якоюсь нетерпеливостію и невдоволенємъ, споглядаючи незамѣтно на гарну Марусю.