меблѣ, выбивани̂ ро̂жноцвѣтными шовками, оковани̂ та украшени̂ золотыми и срѣбными окрасами. Друга часть заставлена зеленею великихъ вазоновыхъ цвѣто̂въ, що выглядало мовь якій райскій гайокъ. Тутъ зелень и свѣжо̂сть та холодъ, що ажь мило. Межи цвѣтами, що сягають высокои стелѣ, суть во̂льни̂ мѣсця, немовь доро̂жки, по котрыхъ можня переходжуватись. Межи вазонами на зеленыхъ гилькахъ висять золоти̂ клѣтки зъ спѣвучими птицями, що своимъ нѣжнымъ надземскимъ щебетанємъ заводять чоловѣка въ якійсь милый споко̂йный и сумный чаро̂вный настро̂й. Скро̂зь тутъ видко велике богатство и щедру розко̂шь.
Але видко, се все байдужне молодо̂й туркинѣ. Не тѣшить ся она тымъ, коли сидить якась сумна и невдоволена.
По̂днеслась у одно̂й стѣнѣ заслона и зъ сусѣднои комнаты уво̂йшовъ вже старшій панъ-турокъ Абдуль-паша. Єму буде около пятьдесять лѣтъ, але мимо того во̂нъ еще досыть кремезный и видко енерґічный. Во̂нъ по̂до̂йшовъ до лежачои туркинѣ, котра безъ найменшого враженя звернула на него свою увагу.
— И ты все такъ не перестаєшь сумувати, моя птичко райска? — промовивъ во̂нъ. — Скажи менѣ, чого ты сумуєшь? Чи недостає може тобѣ чого? Самъ Аллахъ бачить, що маєшь все, чого лишь душа твоя забажає; и чого-жь сумовати?
