— Витайте, витайте, братя! — кричали.
— Марусю! Марусю! — кричить кошовый и жене до неи, не звертаючи нѣ на кого больше уваги.
Глянула Маруся и затремтѣла мовь осиковый листочокъ.
— Прокопъ!… — промовила ледви.
— Где-жь ты утѣкаєшь во̂дъ мене, Марусю?! Тажь я прийшовъ зъ товариствомъ вызволити тебе зъ неволѣ… А Маруся мовь не чує того, лише бѣжить просто на ворога, котрый вже змѣшавъ ся зъ Запорожцями.
— Не годна я тебе, Прокопе! — крикнула оглянувшись и повалилась въ то̂й хвили на землю во̂дъ острого турецкого копія Абдуля-пашѣ…
И счинилось небувале нѣколи єще на Крымско̂й земли страшне пекло…
Розпочалась завзята боротьба степовыхъ соколо̂въ козако̂въ зъ поганиномъ. Розъярились Запорожцѣ до крайности и не милують турчина, лишь сѣчуть тай сѣчуть. А Прокопъ счѣпивъ ся зъ Абдулемъ и кидають ся оденъ на другого немовь индійски̂ тигры. Въ ко̂нци поваливъ ся ко̂нь пашѣ на землю. Проко̂пъ махнувъ доломъ шаблюкою и голова Абдуля злетѣла мовь мако̂вка зъ єго великого туловища.
Заверещали зъ розпуки, побачивши таке, би-
