Білоцерківщина ще ніколи не була окремою територіяльно-адміністративною одиницею, а тому при складанні краєзнавчого збірника і зокрема орнітофавни, довелося зустрітись з багатьома труднощами. Одна з них — це територія Білоцерківщини, що являє собою лише частину колишньої Київської губернії, розташованої на грані закінчення Полісся (Корнинський, Кожанський та Попелянський райони ) і початок лісостепу (решта районів).
Отже, місцевість Білоцерківщини приводить до того, що орнітофавна її має в собі представників так суто-лісових родів, як і степових. Своїм геологічним положенням Білоцерківщина знаходиться дуже високо над рівнем моря і на колишній Київщині займає майже найвище місце; реллєф дуже розчленований, багато є долин, по яких вода стікає до річок, а тому у нас мало озер, нетрів з великими обширами.
З цих причин маємо, порівнюючи з сумежними округами, мало водяних та болотяних птахів, які в нас зустрічаються лише поодинокими екземплярами, а багато родів і зовсім відсутні. Кінець кінцем, огляд орнітофавни в межах Білоцерківщини є перша праця, через що підчас її складання доводилось користуватись лише оригінальними спостереженнями та досвідом місцевих мислівців і лісничих.
Остання мотивовка турбує всякого дослідника через те, що один і той же птах часто оповідається під різними, хоч би й місцевими, назвами, а родові ознаки птаха (особливо з водяних та болотяних) мислівцям та лісничим майже зовсім не знайомі. Обережність до „словесного матеріялу“ не дозволила мені вмістити ряд птахів, напр., Garrulus infaustus, L. — кукша, де-які орли та водяні птахи, хоч про їх перебування у нас категорично стверджували де-які особи.
Краєзнавче Товариство Білоцерківщини передбачає в майбутньому випускати збірники з розвідками з різних галузів знання, а тому буде дана можливість доповнити прогалини з орнітофавни, що виявляться підчас дальніших спостережень.
Отже, зазначена стаття є лише перша спроба, що потрібує в дальнішому доповнень, виправлення і тому под.
