Цю сторінку схвалено
10
Так розказував товариш ведучи нас за собою: за хвилю ми справдї побачили щось похоже на будинок, який против великої скелї видав ся менї небільшим величезного улія. Стїни були полїплені землею, дах вкритий дернюками. Від полудня було досить велике вікно; комина не було видно.
— Отсе той ориґінал? запитав я.
— Еге!
— А можна менї на него подивитись?
— Чому б нї. Чоловік він людяний; ну, а до того я тебе порекомендую. Ходїм!
Ми увійшли і застали, як господар дому забирав ся розкладати огонь в простенько зладженій печи. Товариш сказав хто ми є.
— Дуже рад, що зайшли до мене, але… як бачите — сказав господар дому — від негоди тут сховаєте ся, але вигоди не знайдете.
