Сторінка:Б.Г. Хлопи в раю. Ориґінал (1913).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
20

тяжно — нарід падав на колїна і молив ся, а навіть жінка помершого, хоч омлїваючи, хрестилась зворушена побожним звуком. Но менї голос звона видав ся страшним голосом братньої крови, взиваючим до неба о пімсту; — голосом, перед яким не треба нї хрестити ся, нї молити ся. Голос звучить досї в моїх ухах і будить мене нераз зі сну серед ночи. Ось вам случай і він загнав мене в отсї гори.

Старий ще довго говорив, але менї хотїло ся скорше дізнати ся, що іменно криє ся в йово євангелію, та як воно виглядає. Цїкавість перейшла в нетерпеливість і я, не слухаючи, на чому старий скінчив, попросив менї його показати.

— Дуже охотно — сказав старий встаючи і подаючи менї книгу. Скажете людям що бачили, хоч я певний, що в них не буде часу вас послухати. Вони вічно заняті чим другим, тілько не змислом.