Цю сторінку схвалено
3
на самім кінцї. Ноги лишають ся йому в стерниску, бо душа то була тяжка, нездарна.
Вже смеркало ся, коли вийшли з земського воздуха. Сїли собі на хмарі,відпочали троха тай далї в дорогу. Летять, летять, питають ся звізд о дорогу, але нїодна певної ради не дає. Ся говорить: „Ідїть на лїво, далї просто”; друга: ,,Скрутїть на право, потім на лїво”; знов инша: „Не сходїть, хлопцї, з дороги, тільки все просто”…
Звичайно урядники. Кождий говорить, що йому слина до губи принесе, щоби йно позбутись.
Перестали питатись. Летять після власного розуму. Ну і на третю добу стають коло небесних воріть.
Пукають несміло…
— Хто там?
Ану, хто має бути! Є Грицько, Пантелеймон, Василь, Матей… Нїкого не бракує. Навіть і дурний Іван пришкандибав.
