Застій, що пережила промисловість в Росії на початку 90-их років, зміняє небувалий зріст і розцвіт. Збільшення виробництва в усіх галузях промисловости починається від 1893 p. Великі розміри зиску, що їх оберігали сприятливі мита на закордонні товари, великі і вигідні замовлення, якими завоювала промисловість в Росії влада, робили будування фабрик і заводів незвичайно вигідним і приваблювали закордонні і російські капітали.
Із 14,386 фабрично-фахових підприємств, що були в Росії до 1900 p., 5,788, тоб-то 40 % побудовано в 90-их роках.
Разом p цим зростом промисловости машинне виробництво витісняло ручну працю. Від 1878 до 1892 p. число парових котлів на фабриках і заводах Росії зросло від 8.610 до 14.248, парових машин — від 6,363 до 13,086, число їхніх сил — від 114,987 до 346.209.
Одночасно з цим відбувалося зосереджування промисловости, цеб-то зростали і розвивалися головним чином великі фабрики і заводи, які з великою продуктивністю і з великим числом робітників. В Росії великі промислові підприємства розвивались ступнево 8 малих і середніх, не так як у Західній Европі, де справа малася навпаки. Німецький вчений Шульце-Геверніц, що в половині 90-тих років досліджував промисловість Росії, зауважує, що пересічне число веретен, які припадають на одну фабрику в Москві і в Володимирі, більше, ніж в Англії і Німеччині. Взагалі в Росії хутчій за все збільшувалося число дуже великих фабрик і заводів. 1890 p. 46 % російських робітників працювало на великих фабриках і заводах, на яких було більше, ніж 1000 робітників.
З розвитком промисловости зростали міста. Від 1863 p. до 1897 p. населення міст прибуло на 97 % в
