Сторінка:Б. Павлов. Пролєтарська боротьба в Росії до революції 1905 року. 1921.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

їхньої праці великий бариш. Так поводі зростала клясова свідомість робітників Росії, що лягла вже досить яскравим одбитком на весь робітничий рух половини 90-тих років.

В країнах Західньої Европи з розвиненою промисловістю, де пролєтаріят уявляє із себе могутню суспільну клясу, яка свідомо бореться з капіталом і бере під увагу всі умови, що можуть сприяти успіхові цеї боротьби, найбільший розвиток страйкового руху спостерігається в роках найбільшого підйому і розквіту промисловости. Навпаки, під час промислових застоїв і кріз хвиля страйків спадає. Те, що страйк, початий в час підйому, значно небезпечніщий для підприємців і через те має більше умов, необхідних для його успішного закінчення, ніж страйк, що відбувається в той час, коли промисловість перебуває в важкому становищі, і підприємці раді скористуватись з кожньої нагоди, щоб зменшити виробництво на своїх фабриках і заводах, — обумовлюється свідомістю робітників. Свідомий західньо-европейський робітник, що бере під увагу при оголошенню страйку становище промисловости, кидав працю і ставить фабрикантові ті чи инші вимоги про поліпшення умов своєї праці саме в той час, коли підприємець цінить кожну робочу силу, коли припинення праці загрожує йому великими втратами і коли, з приводу цього, він хутчій згодиться задовольнити вимоги своїх робітників, які загрожують йому страйком.

Цілком инше ми бачимо в Росії до половини 90-тих років. Найбільший розвиток страйкового руху, в одміну від Західньої Европи, припадає на роки промислового застою: в час же підйому і ужвавлення промисловости число страйків різко падає. Це пояснюється стихійним, малосвідомим характером боротьби робітничої кляси в Росії з підприємцями. Велике число страйків виникло виключно в наслідок того, що підприємці під впливом зменшення, в звязку з застоєм в