промислових справах, своїх прибутків, намагалися збільшити їх через зменшення заробітньої плати або иншими засобами, наприклад, частим бракуванням товарів або накладанням на робітників великих штрафів. Инакше кажучи, більша частина страйків мала оборонний характер, її викликало збільшення визиску робітників фабрикантами. Робітник в Росії розпочинав страйк не тому, що вважав дану хвилину найбільш відповідною для страйку, а тому, що чаша його терпіння переповнилась і він не міг більше покірливо терпіти утиску з боку свого фабриканта. Таке становище залежало від малої свідомости робітників Росії і неодмінно мусило змінитися, і справді змінилось в міру того, як змінявся склад і характер російського пролєтаріяту.
В другій половині 90-тих років промисловість в Росії переживала, як ми вже бачили, роки розвитку, а проте страйковий рух не тільки не зменшився, але, навпаки, зріс до небувалих перед тим розмірів. По цілій Росії відбувалися страйки, що відзначилися незвичайно впертим характером і організованістю. На підставі офіціальних данних в страйках брало участь:
| Рік | Число страйкарів підприємств. |
Число участників страйків. | ||
| 1895 | 68 | 31.195 | ||
| 1896 | 118 | 29.527 | ||
| 1897 | 145 | 59.870 | ||
| 1898 | 215 | 43.150 | ||
| 1899 | 189 | 97.498 |
Треба при цьому зауважити, що офіціяльні данні значно нижчі дійсних, бо вони відносяться лишень до тих фабрик і заводів, що були під наглядом фабричної інспекції. З данних, зібраних одним дослідником на підставі часописів і журналів того часу, число страйкарів досягало в 1897 році — 102 тисяч, а в 1899 p. — 130 тисяч.
