робітники ставили їй і викликаним нею козакам довгий опір. Коли ж, нарешті, були приневолені піддатися, поліція і козаки поступили з ними жорстоко: багато робітників били до того, що ці тратили свідомість і поважно хворіли.
Менше організованим був страйковий рух на півдні Росії. В літі 1898 p., під впливом вбивства фабричним сторожем одного з робітників, вибухли заворушення на Брянському заводі. Робітники розгромили фабричні будівлі і крамниці. З цього ж приводу і в цьому ж році вибухли заворушення в Біжецьку. В червні 1899 p. під час страйку в катеринославських залізничних майстернях частина робітників пробувала вчинити жидівський погром, але її здержали від цього соціялісти. Проте, в Миколаєві в цьому ж році соціялістам не пощастило не допустити до погрому, який почали робітники будівельного промислу, обдурені при виплаті грошей підрядником-жидом.
Найдужче розвинувся страйковий рух при кінці 90-их років в Польщі. В 1897 p. в Варшаві відбувається ціла низка загальних страйків робітників окремих ремісничих цехів. В цьому ж році вибух сильний рух в центрі польської гірничої промисловости, у Домброві, викликаний зловживаннями правління пенсійної каси робітників. Влада вислала в Домброву військо, і губернатор, скликавши робітників, заявив їм, що коли вони продовжуватимуть страйкувати, то всіх їх звільнять. Коли обурена юрба не захотіла розійтись, війська дали несподіваний стріл, поклавши на місці 5 вбитих. Цей випадок мав великий вплив на зреволюціонізування польських робітників.
Закон 1897 p. був одною з причин, що збільшили страйковий рух в Польщі. На польських фабриках робочий день був значно коротший, ніж на російських. 11½-годинна норма, принята законом 1897 p., перевищала робочий день, що встановився в Польщі. Кори-
