Фабрична інспекція дивилася крізь пальці на такі порушення закону. Ось декільки цифр, що ясно показують, як вона ставилася до своїх обовязків: на підставі урядових данних фабрична інспекція за другу половину 1900 p. і за 1901 і 1902 p. p. знайшла 4.566 випадків порушення закону 1897 p. і лишень в 152 випадках складено відповідні протоколи і підприємців, що їх нарушили, притягнено до відповідальности.
Замісць того, щоб бути органом, який стежив би за виконуванням фабрикантами закону і умов, складених ними з робітниками, фабрична інспекція все більше переймала на себе обовязки чисто політичного характеру. Уряд доручив їй стежити за тим, щоб на фабриках не було протидержавної пропаганди, вживати всіх заходів, щоб підчас страйків робітники як найхутчій ставали до праці, пояснювати робітникам, що їхні претензії не тільки незаконні, але що й їхні змагання осягнути законні права шляхом протизаконних заходів (цебто страйків) приведуть не до поліпшення їхнього становища, а до погіршення, бо уряд при таких умовах не може допустити здійснення побажань робітників навіть тоді, коли підприємці зі свого боку згодилисяб на у ступки. В другій половині 90-тих років фабричні інспектори дуже часто забороняли фабрикантам погоджуватися на вимоги страйкарів, бо це може привести до поширення заворушень і страйків на инші фабрики й заводи. Фабричні інспектори мали припис не приймати заяв від робітників, доки вони не припинять страйку і не стануть до праці.
Фабричні інспектори швидко призвичаїлися до свого нового поліцейського призначіння і дбайливо взялися за виконання своїх нових обовязків. Доходило до того, що вони вважали можливим клопотатись перед начальством про заборону публичних лєкцій, які, на їх погляд, могли бути шкідливі для робітників, стежили, які книжки і часописи читають робітники, скаржились,
