хоч би трохи значніщих наслідків в Західньому краї, де вони не мали сил боротися з організаціями „Бунда“, які „зміцніли“ і здобули собі повне довіря робітників, перенесли свою діяльність до Одеси. Там Шайкевич зорганізував „Союз робітників-металістів“, що для відріжнення від московського товариства ставив собі завданням не тільки культурно-освітню працю і взаємну допомогу своїх членів, але й боротьбу за поліпшення умов життя і праці пролєтаріату, збільшення заробітньої платні і зменшення робочого дня. В процесі подій, одеський „Союз“ в-літку 1903 p., проти своєї волі, був змушений взяти діяльну участь в страйках, які вибухли в Одесі і ступнево перейшли в загальний страйк, що охопив увесь південь Росії і приняв політичний характер. Уряд, налякавшись цього страйку, закрив Союз, заарештував його проводирів, заслав Шайкевича в Вологодську губерню і звільнив Зубатова з посади.
Так сумно закінчилася для уряду славнозвіона зубатовщина. В наслідок усіх спроб Зубатова зупинити розвиток революційного руху й зміцнити самодержавний лад виникло лишень загальне незадоволення з діяльности уряду, що виявив своє безсилля, й страх перед зростом революційного настрою в країні. До робітничого руху, що пережив спроби зубатовщини, були притягнуті відсталі й незачеплені ще досі боротьбою верстви робітничої кляси, які збільшили його силу та інтенсивність.
Від зіми 1902–1903 p. промисловість Росії, яка пережила від 1899 p. застій, почала оживати. Разом з цим зріс страйковий рух. Робітники поспішали користати з промисливого оживлений і з попиту на робочі руки, що виник в наслідок його, аби добитися поліпшення свойого становища, яке різко гіршало в часи
