застою. Під кінець зіми і під кінець весни 1903 p. страйковий рух поширився на всю Росію. В усіх великих і малих промислових центрах вибухали страйки. Деякі з них відбувалися дуже бурхливо. В цьому відношенні треба згадати про страйк в Златоусті.
Робітники державного заводу в Златоусті застрайкували в березні 1903 p., відмовились приняти робітничі книжки, в яких були надруковані пункти, що встановлювали кари за страйки і табель штрафів і недолічувань. Губернатор, який прибув з військом, запропвнував робітникам вибрати депутатів для переговорів: робітники довірчиво згодилися на це, але вибраних ними депутатів арештовано і вивезено з міста. Схвильовані робітники, обурені за обман і насильство над своїми представниками, зібралися в числі до 5-ти тисяч осіб і зажадали від губернатора визволення заарештованих. У відповідь на це жадання губернатор наказав військові стріляти в робітників. На місці лягло трупом 69 робітників, а більш 100 поранено. На другий день праця на заводі відновилася, але від того часу златоустівські робітники затаїли в своїй душі велику ненависть до уряду.
Поруч зі страйками по цілій Росії відбувалися численні демонстрації, які точнісінько так само кінчалися сутичками з військом. Особливо багато відбулося страйків на Кавказі і в Південній Росії. 2-го березня в Ростові на Дону місцевий соціяль-демократичний комітет улаштував численну демонстрацію. Під час сутички демонстрантів з поліцією смертельно поранено пристава. Місцева влада, скориставшись цим, віддала декільки випадково пійманих нею демонстрантів під суд, який де-кого з них засудив на кару смерти, а решту на каторжні роботи.
Загальний страйк, що охопив в-літку 1903 p. всі промислові центри Кавказу і півдня Росії, почався одночасно в Баку й Одесі.
