Сторінка:Б. Павлов. Пролєтарська боротьба в Росії до революції 1905 року. 1921.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

В Баку 20-го червня застрайкували робітники нафтової промисловости. До них поволі приєднювалися залізничники, трамвайні робітники, робітники пароплавів, ремісничних майстерень, служачі ресторанів, робітники будівельного фаху, двірники, співробітники часописів і навіть частина поліції. Загальне число страйкарів досягало 50-ти тисяч осіб. Робітники вимагали 8-ми-годинного робочого дня, підвищення заробітної платні на 20 %, заснування шкіл, народніх театрів і лікарень на рахунок підприємців. Коли пішли перші чутки про бакінський страйк, — кинули працю робітники фабрик і заводів Тіфлісу, де і без цього робітництво хвилювалося з приводу заслання на Сибір чотирьох соціяль-демократів і 1-го червня, коли їх провожали, улаштували демонстрацію, в якій брало участь до 10 тисяч осіб. Страйк хутко перекинувся від одного до другого підприємства і установ міста, і 14-го липня, на заклик соціяль-демократичного комітету, страйк став загальним. Три дні пізніще почався загальний страйк в Батумі.

В Одесі початок до загального страйку дав 1-го липня страйк робітників залізничних майстерень, до яких зараз таки в найближчих днях приєдналися портові робітники, матроси, кочегарі і, нарешті, всі місцеві заводи, фабрики й майстерні. Страйкарі, числом до 50-ти тисяч, поставили такі вимоги, як і робітники в Баку; на деяких фабриках крім того домагалися, щоб була виборна адміністрація. Весь час в місті відбувалися мітінгі, на яких йшла боротьба між Шайкевичом та його прихильниками, що настоювали на виключенню всяких політичних вимог і на поміркованости в економічних вимогах, і соціяль-демократами, які намагалися поширати рямці боротьби і вказували робітникам на з'вязок між їхнім станавищем і політичним ладом. Соціяль-демократи видали й поширили десятки тисяч примірників проклямацій, які з захопленням читали робітники і