із критеріїв визначення слова є семантичний [Попова 2007: 218, 235]. Пов’язані між собою і різні мовні системи, де “зміни у фонологічній і частково в морфологічній системах мови перебувають у певній залежності від відповідних змін у лексиці” [Серебренников 1970: 286]. Отже, фонетичний аналіз слова (у тому числі й терміна) є органічним і логічним доповненням аналізу семантичного. Водночас подальший розвиток як фонетики, так і автоматичного розпізнавання мовлення потребує всебічного і систематичнішого застосування акустичного підходу до мовленнєвого аналізу, який на сьогодні опанований недостатньо.
Загальна українська лексика, відповідно до сучасного 20-томного Словника української мови, налічує понад 200 тисяч слів і 70 тисяч словосполучень. У той же час спеціальна українська лексика охоплює значно більшу кількість лексем: за оцінками фахівців, їх кількість становить понад 50 мільйонів одиниць, більшість із яких є запозиченнями. Усі ці лексеми потребують належних правил засвоєння українською мовою, а також процедур їх опису та використання.
Значний обсяг термінологічних текстів, який є невід’ємною ознакою сьогодення, потребує їх автоматичного опрацювання. Необхідним є створення великих, різнопланових, багатогалузевих і семантично маркованих лексикографічних систем, спроможних „представити у впорядкованому й максимально повному вигляді репертуар мовних одиниць різних рівнів, а також відношень та зв’язків між ними” [Широков ЕЛ 2005: 10]. І тут слід забезпечити не тільки нормальне функціонування відповідних терміносистем, а й процеси озвучування мови, розпізнавання та транскрибування мовлення [Вінцюк 2002; Широков М 2005], а також взаємнооднозначної транслітерації текстових масивів [Вакуленко ML 2013]. Такі комплексні завдання, які стоять перед сучасною прикладною та комп’ютерною лінгвістикою, можливо розв’язати за допомогою програмного забезпечення, розробленого в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України.
Варто відзначити, що мовно-інформаційні системи, які належать до четвертого покоління інформаційних систем, пов’язують із застосуванням механізмів природної мови. А формальною основою цього підходу слугують лексикографічні системи та їх узагальнення – лексикографічні середовища, лексикографічні числення та лінгвістичні системи. Мовно-інформаційні системи відіграють важливу роль у створенні штучного інтелекту, що являє собою таку форму існування систем, яка індивідуалізує себе саме через мовний статус. Також вони є орієнтованими на мережеві застосування, оскільки мова є насамперед засобом комунікації [Широков ЕЛ 2005: 293]. Таким чином, побудова концептуальної картини мовного світу потребує як теоретичних напрацювань з урахуванням досягнень природничих наук і 12
