виводжуване в ній твердження [Успенский 1974: 3]. Іншими словами, в мові можуть існувати істинні твердження, які неможливо вивести суто мовними засобами. Більше того, з другої (сильнішої) теореми Геделя про неповноту випливає, що логічну повноту (або неповноту) будь-якої системи аксіом неможливо довести в рамках цієї системи, і для такого доведення (чи спростування) потрібні додаткові аксіоми (підсилення системи). Отже, йдеться, зокрема, про можливість і доцільність синтезу мовознавчих і природничих методів. У цьому контексті варто згадати про натуралістичний напрям у лінгвістичному компаративізмі (50-60-ті рр. XIX ст., Август Шлейхер), який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови [Попова 2007: 13]. Навіть рівнева модель системи мови була створена під впливом природничих наук [Попова 2007: 202]. Якщо ж урахувати ті здобутки, яких за відповідний час досягли обидві галузі, то нинішній взаємообмін як на ідейному рівні, так і на рівні методики може дати відчутні результати. Окрім того, зважаючи на положення про існування т. зв. “субмов” (субмови права [Вербенєц 2004: 1], субмови біохімії, субмови радіоелектроніки [Маслов 2007: 22] і под.), перспективною видається ідея про різного ступеня взаємодію мовознавства і відповідних природничо-технічних або соціальних наук, зокрема, постання міждисциплінарних галузей на зразок юрислінгвістики[1], яка виникла на межі правознавства і лінгвістики та поєднує здобутки обох галузей [Копиленко 1998; Кравченко 1998; Прадід 2001; Вербенєц 2004: 1; Артикуца 2004: 200; Широков КЛ 2005; Прадід 2011: 31]. До того ж, для здійснення системних наукових узагальнень, в тому числі й лінгвістичного характеру, необхідно впорядкувати суто мовознавчі та інші методи, які часто є розпорошеними в межах різних лінгвістичних напрямів і шкіл.
Отже, своєрідність методів, на які ця робота спирається, зумовлена комплексним характером дослідження, в межах якого вирішуються фундаментальні й прикладні питання термінології, лексикології, граматики, запроваджуються досягнення суміжних галузей — зокрема, акустичної фонетики, за допомогою якої розв'язано в тому числі й низку правописних проблем. Відтак специфіка методів дослідження полягає в їхньому узагальнено-синтетичному характері, який виявляється, зокрема, в ефективному поєднанні загальнонаукових і різногалузевих, в тому числі й суто лінгвістичних, методів.
Статистичний метод (СМ), який окреслює “що звично?”, полягає у визначенні наявності того чи іншого мовного факту безвідносно до його правильності і передбачає накопичення значної (статистично значущої) кількості таких фактів. Найголовнішими його елементами ми вважаємо
- ↑ Вперше термін “юридична лінгвістика” ввів у науковий обіг в однойменній праці (Мюнхен, 1976) німецький науковець А. Подлех.
