Г. Отман, розглядаючи поняттєву специфіку терміна, поділяє всі терміни на наукові, які позначають теоретичні поняття наук (concepts theoriques des sciences), і на технічні, котрі позначають інструменти, артефакти, досліди, спостереження, міри (des instruments, des artefacts, des observations, des experiences, des measures) [Otman 1996: 15].
Наукові терміни можна також класифікувати за походженням – на питомі та запозичені; за ступенем мотивованості – на “правильні” та “хибні”; за ступенем означеності – на прототерміни, терміноїди та передтерміни [Гринёв 1993: 48-52]; за функціонально-стильовою обмеженістю – на нормативні та ненормативні [Комарова 1991: 21]. Частина фахівців розділяє терміни та професіоналізми [Шелов 1984] – адже, на відміну від термінів, професіоналізми не мають загального поширення [Кодухов 1987: 319-320]. Також досі не вироблено загальновизнаних підстав для розрізнення термінів і номенів, хоча значна частина термінологів схиляється до того, що перші позначають поняття, а другі – одиничні предмети [Мельников 1991: 14; Табанакова 2001: 33-34; Селіванова 2010: 737].
Взагалі кажучи, термінолексика предметної галузі є відображенням її концептосфери на структури природної мови. Таке означення допускає просту формалізацію: термін можна представити у вигляді упорядкованої трійки (; ; ), : , де є певним елементом концептосфери предметної галузі, а – певним відображенням у певну природну мову . У процесах термінотворення і термінозастосування (номінація, когніція та комунікація) відбувається розширення системи природної мови у більш комплексну мовно-інформаційної структуру ех, яка містить математичні, хімічні, логічні та інші спеціальні символи, поняття і формули, а також їх інтерпретації у вербальній та мультимедійній формі, так що на практиці доводиться оперувати саме зі структурами ех. Таким чином, галузеві концепти (об’єкти, поняття, відношення, інтерпретації тощо) мусять відображатися мовними конструкціями в такий спосіб, щоб система понять предметної галузі узгоджувалась із системою відповідної мови (мов) з урахуванням їхнього спеціального розширення, причому необхідною умовою такого відображення має бути взаємнооднозначна відповідність між реалізаціями відповідних термінів у різних мовах. Остання вимога формалізується умовою комутативності діаграми: 1: 1 2: 2, де нижній індекс маркує різні мови (1 і 2), в яких реалізовано термін , а також існуванням зворотної (теж комутативної) діаграми до наведеної [Широков 2015]. Наприклад, український термін α-частинка, російський α частица, англійський α-particle позначають те саме поняття у відповідних 25
