Сторінка:Вакуленко М.О. Українська термінологія- комплексний лінгвістичний аналіз.pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вивчає правила і закономірності утворення, розвитку та функціонування термінів у певній галузi людської дiяльностi. Користується вона статистичним та аналітичним методами дослідження (докладніше див. Вступ, с. 15, а також [Вакуленко 2013; Vakulenko 2013-2014]).

Застосування статистичного й аналітичного методів ураховує природні особливості об’єктів дослідження термінології зокрема та мовознавчої науки загалом – адже, наприклад, значна частина термінів виникає стихійно [Лейчик 1994: 149], а вже потім опрацьовується.

На дихотомічність наукового підходу у вивченні мовних явищ звертали увагу чимало відомих дослідників. Наприклад, Юрій Шевельов виділяв науковий і нормативний підходи до мовних явищ [Шерех 1951: 10]. Таке бачення наукових методів термінології відповідає й підходу до мови як до цілісної діалектичної єдності “стійкого та рухливого, стабільного та змінного, статики та динаміки” [Серебренников 1970: 199]. М. В. Нікітін у дослідженні загальних понять виокремлював індуктивно-емпіричний і конструктивнологічний аспекти, які також складають дихотомію, і зазначав, що “кожне поняття складається, існує та розвивається в постійному співвіднесенні та узгодженні цих двох аспектів” [Никитин 1988: 51-53]. За подібною логікою на початку минулого століття відбувся поділ граматики на пасивну (традиційну), у якій мовні факти розглядають від граматичних форм до змісту, та активну (функціональну), де опис відбувається від значення до можливих засобів його вираження [Щерба 1974].

Про схожі складники наукового дослідження пише й А. Й. Багмут: “У підході до аналізу мовної практики можна визначити два напрямки: статистичний і кваліфікативний. Виразні переваги другого все ж не позбавлені деякого відтінку особистих уподобань дослідника <…> Не можна, однак, забувати й того, що статистичні факти нерідко впливають на становлення норм більше, ніж кваліфікативний аналіз” [Багмут 2001: 144].

Два рівноправних методологічних підходи в лінгвістичному дослідженні – аналітичний і синтетичний – виділяла й Л. З. Сова [Сова 2007: 233]. У монографії “Аналітична лінгвістика” вона досліджувала ті граматичні проблеми, які можна розв’язати саме за допомогою аналітичного підходу [Сова 2007: 234], і продемонструвала його застосовність для вивчення теорії керування, частин мови, членів речення, синтагматичних і парадигматичних зв’язків, речення, слова, знака, семіотичних систем тощо [Сова 2007: 238].

З огляду на те, що у сучасній лінгвістичній парадигмі “описове мовознавство поступилося компаративізму”, оскільки “аналіз мовних явищ небачено збагатився”, розширившись в ареальному й історичному аспектах [Зеленько 2010: 385], можна говорити про збільшення частки АМ (компаративізм) відносно СМ (описове мовознавство).

29