Зауважимо, що слід відрізняти СМ від методу статистичного аналізу (див. [Перебийніс 1970; Перебийніс 2002]), який включає в себе елементи АМ і тому є поєднанням обох методів. Скажімо, за допомогою статистичного аналізу можна виявити кількісно, як часто за даних умов уживається певний термін порівняно з іншими термінами, які означують це ж саме поняття.
Отже, СМ визначає звичні (вживані), але не обов’язково правильні мовні явища чи форми. Натомість АМ допомагає визначити правильні, але не завжди звичні явища / форми, а також окреслити процес формування або наявність певних тенденцiй чи законів. Наприклад, для російського термiна датчик статистичний метод подає частовживаний вiдповiдник “датчик”, тодi як аналiтичний – “датник” [Вакуленко 1996; Вакуленко 2008].
Очевидним є те, що лише пасивне накопичення текстового матерiалу – без належного аналiзу – не дає можливостi провести необхiднi узагальнення i зробити виваженi висновки чи рекомендацiї щодо якого-небудь мовного явища. З iншого боку, надмiрне теоретизування – без опори на “живi” факти – криє в собi небезпеку вiдходу вiд важливих мовних канонiв і закономiрностей, унаслiдок чого з’являються новомоднi слова-покручi або недолугi мовні конструкції, що вiдверто або приховано псують мову: гопчик (замість пульс), дрототяг (замість ліфт), притичка (замість штепсель), послід (замість результат), виознака (замість означення), утямок (замість поняття).
СМ дозволяє окреслити реальне функціонування досліджуваних мовних одиниць і явищ, тоді як АМ є невід’ємною частиною наукової роботи, процесу розвитку, вдосконалення, очищення та унормування мови.
Поєднане, системне застосування статистичного й аналітичного методів, ураховуючи природні особливості об’єктів дослідження, окреслює термінологію як повноцінну науку. Це дає змогу сформулювати об’єктивні ознаки “вдалого терміна”, провести всебічну й обґрунтовану класифікацію та впорядкування синонімів, які притаманні кожній розвиненій терміносистемі, виробити слушні рекомендації щодо правопису та вживання того чи цього мовного факту, дослідити акустичні особливості звуків мовлення та виділити їх інваріантні характеристики, що дозволяє, зокрема, уніфікувати принципи графічної передачі іншомовних і запозичених слів. Таким чином у термінології фактично сполучаються методологія та підходи точних і гуманітарних наук, що дає змогу значно глибше й об’єктивніше досліджувати мовний матеріал.
1.2. Ознаки вдалого терміна Доцільність терміна визначається не особистою прихильністю автора чи користувача, а поєднанням об’єктивних критеріїв: науковою обгрунтованістю (АМ) та вживаністю (СМ). 30
