семантикою з’являється потреба вирізнити їх з-посеред загальнолітературної абстрактної лексики, а відбираючи терміни для називання одиничних понять, необхідно відрізнити їх від номенів [Крыжановская 1987: 16, 19]. У зв’язку з цим свого часу постала проблема розрізнення термінів і нетермінів, яку досі не можна вважати остаточно вирішеною.
Складність у розмежуванні термінів і нетермінів має різні причини. Але, перш за все, це відсутність формальних ознак, за якими б здійснювалося відповідне розрізнення, тому що наявні в сучасній науці “означення поняття “термін” засновані на семантичному критерії”, який майже не піддається формалізації [ЛТ 1964: 24].
Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми, за О. О. Реформатським, є класифікаційно-лексичний аналіз слова-лексиса і подальший структурний аналіз слова-логоса [Реформатский 1961: 46]; втім, цей підхід не набув належного розвитку та втілення. Зважаючи на те, що термін “саме в контексті зберігає свою спеціалізовану визначеність” [Крыжановская 1987: 32], свого часу було запропоновано тезаурусну методику, зорієнтовану на вивчення специфіки функціонування слів у конкретних наукових текстах певного синхронного зрізу, на підставі чого, врахувавши “фактор належності слова до субмови певної сфери обслуговування і опису діяльності в цій сфері” [Крыжановская 1987: 16], а також його системні зв’язки з іншими словамитермінами, відбувається розмежування термінів і нетермінів. При застосуванні тезаурусної методики “слід орієнтуватися в першу чергу на спеціальні контексти і мовленнєву практику” [Крыжановская 1987: 20-22]; тобто визначається вживаність терміноодиниці в низці текстів відповідної галузі – на цій підставі термін кваліфікують як нормативний. “З цих позицій нормативний термін слід розуміти як спеціальне найменування зі сфери науково-технічної і практичної діяльності, що функціонує в сфері професійного спілкування і є компонентом сучасної наукової, спеціальної класифікаційної системи” [Крыжановская 1987: 21]. Водночас тезаурусна методика не враховує суттєвої деталі: вживаність терміна не гарантує його правильності, відповідності нормам національної мови (це особливо стосується відносно недавно запозичених та іншомовних термінів), а отже, не кожен уживаний термін доцільно вважати нормативним. Окрім цього, належність терміна до “спеціальної класифікаційної системи” не може бути його визначальною ознакою, оскільки не всі терміни мають системний характер (несистемними є, зокрема, такі, як аргумент у значенні ‘незалежна змінна’, теплопровідність у значенні ‘коефіцієнт теплопровідності’, прискорення, тягунець, ферміон, чарунка).
У контексті проблеми розмежування термінів і нетермінів доцільно враховувати й те, що назагал усі терміни можна поділити на дві групи: 1) ті, що первісно утворені у процесі найменування нового явища дійсності, 35
