термінолексемах, як важка вода, висока широта, жовтий карлик, магнітна буря, сонячний вітер, швидкість світла тощо.
Оскільки термін – на відміну від звичайного слова – відображає об’єктивні явища довколишнього світу, в ньому зникають антонімічні протиставлення міри, кількості та якості, притаманні людині як суб’єктові пізнання. Поняття ‘великий’ – ‘малий’, ‘швидкий’ – ‘повільний’, ‘широкий’ – ‘вузький’, ‘часто’ – ‘рідко’, ‘добре’ – ‘погано’ тощо є суб’єктивними та відносними, тому термінологізувалися лише “правильні” поняття, які мають “позитивну” семантику і відповідають таким чином певному оцінному стандарту, позначаючи “значну” міру чи кількість і “хорошу” якість: величина (а не малина́ ), швидкість (а не повільність), широта (а не *вузькота́ ), частота (а не *рідкота́ ), добротність (а не *поганість чи *злісність). У зв’язку з цим виникають термінологічні словосполучення на зразок мала величина (швидкість, висота, ширина), низька (мала) частота, низька (мала) добротність, які в буденному розумінні є самосуперечливими.
Унаслідок розбіжностей між загальновживаним і термінологічним значеннями слова момент, де тривалість у першому випадку скінченна, а в другому – нескінченно мала, від т. зв. “моментальних” дієслів, які описують миттєву дію – стрибати, спалахувати, ударяти, завмирати – стає можливим утворити іменники з термінологічним значенням тривалості дії: стрибання, спалахування, ударяння, завмирання.
Терміни часто вирізняються специфічними словотвірними афіксами (а-, ан-, анти-, гіпер-, інтер-, ре-, суб-, супер-, ультра-; -аж, -ізм, -ія, -ізація, -фікація, -іст, -тор тощо) та власне термінологічними афіксоїдами, співвідносними з основами живих знаменувальних слів [Даниленко 1973: 82-83]: -лам (криголам), -від (хвилевід), -мір (шумомір), -метр (авометр). Власне термінологічною особливістю афіксального словотвору В. П. Даниленко вважає явище вторинної суфіксації, коли один суфікс позначає значення предмета, а інший – особи [Даниленко 1973: 83]. Прикладами можна зазначити терміни виробничник, залізничник, екскаваторник тощо. Терміни на –ість часто набувають не абстрактної, а кількісної ознаки: далекість, кількість, точність, щільність.
Іноді терміни мають специфічне керування. Наприклад, керуванням розрізняються загальновживане слово та математичний термін сподівання. У першому випадку ця лексема поєднується або з іменником у родовому відмінку, або з іменником у знахідному відмінку з прийменником “на”, або з неозначеною формою дієслова [СУМ (ІХ) 1970-1980: 556]. Термін же сподівання може сполучатися лише з іменником у родовому відмінку: математичне сподівання величини. Ще цікавіший приклад синтаксичної поведінки демонструє лексема відображення у математичному значенні 37
