mapping. У літературі досить часто трапляються твердження на зразок “Таким чином, А є відображення на”. Як бачимо, у цьому випадку прийменник на набуває невластивої йому ознаки члена речення – додатка.
Терміни часто відрізняються від нетермінів частиномовною належністю: наприклад, прикметники змінна, пряма, похідна тощо внаслідок термінологізації субстантивуються і стають іменниками.
Оскільки терміни тяжіють до узагальненого опису явищ, то дієприкметники – які описують дію в її розвитку – в терміносистемах практично не трапляються (детальніше див. підрозділ 2.4).
Процес творення терміна має комплексний характер. Г. О. Винокур відзначав, що “терміни не “з’являються”, а “придумуються”, “творяться” в міру усвідомлення їх потреби” [цит. за Даниленко 1973: 76], адже термінотворення є свідомим, контрольованим і регульованим процесом [Даниленко 1973: 77]. В. М. Лейчик і С. Д. Шелов уточнюють, що терміни фігурують як такі саме в спеціальній лексиці (лексиці спеціального призначення), а не в лексиці якої-небудь природної мови в цілому [Лейчик 1989]. Отже, спеціальною є сфера застосування терміна, а не обов’язково сама термінолексема.
Процеси виникнення питомих термінів і термінологічних слів різняться між собою. Власне термін постає у процесі номінації приблизно за тією самою схемою, що і загальновживане слово*; відмінним є лише те, що сприймання об’єкта дійсності відбувається не за допомогою органів чуття, а на підставі його логічного осмислення як елемента структурованої сукупності понять певної галузі. Зокрема, спочатку виформовується щонайзагальніше враження від цього об’єкта як сума його характеристик, отриманих на підставі логічного осмислення; після проведення первинного аналізу об’єкта в межах загального враження вичленовується його характерна домінанта, котра становить внутрішню форму слова; далі відбувається входження об’єкта в систему суміжних понять, фіксація усіх його зв’язків як складника певної позамовної сукупності; насамкінець відбувається усвідомлене сприйняття об’єкта на основі попереднього досвіду та знань і закріплення цього сприйняття у семантичній структурі слова, оформлюється відповідне поняття і виникає термін на його позначення.
Термінологічне слово є результатом вторинної номінації, оскільки постає внаслідок якісних змін у семантичній структурі загальновживаної лексеми, і виникає в результаті перенесення лексичного значення за подібністю (метафора) чи за суміжністю (метонімія) ознак відповідних об’єктів. Відтак слово набуває нового значення і функціонує подвійно: як загальновживана лексема і як термін. Згодом зв’язок між загальновживаним і термінологічним
Про виникнення слова з позицій психолінгвістики детально див. [Бацевич 2003: 20-23].
38
