трансформацій (звуження або розширення семантики загальновживаного слова або терміна), 2) за допомогою афіксації, 3) утворенням термінологізованих словосполучень, зокрема, методом синтаксичного сполучування [Москаленко 1959: 22], недоцільно ігнорувати такий мовний потенціал і вводити в науковий обіг нові, часто невиправдані, іншомовні слова. На сьогодні основними способами створення національних науковотехнічних термінів є такі: 1) надання наявним словам нових значень; 2) модифікація (побудова похідних термінів за допомогою деривативних афіксів); 3) складання основ терміноелементів; 4) утворення словосполучень; 5) утворення абревіатур [Д’яков 2004: 107]. Перенесення значення може відбуватися за класифікаційною співпідпорядкованістю понять, за аналогією понять, за технічною аналогією, за зовнішньою аналогією, за суміжністю понять [Лотте 1961: 40-56].
Отже, термін є семантично ускладненою одиницею лексичного рівня, що зазнає впливу різносистемних чинників. Розвиток термінолексикону тісно пов’язаний і з об’єктами позамовної дійсності, в тому числі специфікою їхньої системної організації та функціонування, і з особливостями системи мови, зокрема, структурою її лексичного рівня. Відтак відбувається активна взаємодія загальновживаної та галузевої лексики, яка втілюється, головним чином, у процесах термінологізації і детермінологізації; тоді як взаємодія різних галузевих термінолексиконів уможливлює процеси транстермінологізації і ретермінологізації.
В умовах стрімкого розвитку науки і техніки необхідно виробити стійкі правила створення нових й упорядкування наявних терміносистем і їхніх елементів, які базувалися б на сукупності притаманних українській мові фонетичних, лексичних і граматичних ознак. Ці правила повинні регулювати процеси неологізації на основі національної мови та процеси входження іншомовних слів у питомі термінолексикони.
1.4. Основні лексико-семантичні відношення в термінолексиконі (полісемія, омонімія, паронімія, синонімія) “Термінологія є відкритою для загальномовних явищ” [Іващенко 2011: 31], а відтак терміни функціонують згідно з законами природної мови. “З цієї точки зору для терміна <…> нормативно все, що збігається з нормою літературної мови” [Крыжановская 1987: 17], і оскільки термін є, перш за все, словом – він має низку спільних рис із будь-якою повнозначною лексемою [Москаленко 1959: 12]. Для термінолексикону характерні такі загальнолексичні явища, як полісемія, омонімія, паронімія, синонімія, тобто термінам так само
40
