замість одного в будь-якому контексті, у мові дуже мало” [УРЕ (13) 1959–1965]; “синонімом слід вважати таке слово, яке визначилося відносно свого еквівалента (до іншого слова з тотожним чи максимально близьким значенням) і може бути протиставленим йому за якоюсь лінією: за тонким відтінком у значенні, за вираженням експресії, за емоційним забарвленням, за стилістичною належністю, за сполучуваністю і, відповідно, займає своє місце в лексикосемантичній системі літературної мови” [Евгеньева 1970: 11]; “синоніми – слова, тотожні чи гранично близькі за своїм значенням. Синоніми позначають одне й те саме поняття і слугують для вираження тонких смислових відтінків у понятті…” [Сурков 1971]; “синоніми – одиниці одного мовного рівня (слова, морфеми, синтаксичні конструкції), відмінні за формою, але близькі чи тотожні за значенням” [Кожевников 1987: 381]; “синонімами зазвичай вважають слова з близькими або тотожними значеннями та сполучуваністю, що частково збігається, які здатні заміщувати одне одного в деяких контекстах” [Апресян 2009: 200]. Схожі означення подають і Л. Л. Кутіна та О. В. Суперанська [Кутина 1966; Суперанская 1989].
Очевидно, формулювання на кшталт “близькі або тотожні” не відзначаються достатньою чiткiстю та конкретністю. Та й самі поняття близькості чи тотожності (йдеться про характеристику лексичних значень) – категорії відносні та суб'єктивні. З огляду на це, фактично будь-яку пару слів можна називати або не називати синонiмічною, довiльно вибираючи умовнi критерiї “близькостi значення”. Щобільше, в різних галузях мовознавства склалися істотно відмінні погляди на синоніми та синонімію: наприклад, у лексикології синоніми розглядаються осібно, а в стилістиці – лише в контексті [Лесин 1965: 56].
У сучасних словниках синонімів теоретичні настанови дуже відрізняються від їх практичної реалізації; крім того, поняття “близькість значень” має буденний характер, а отже не сприяє теоретичному розв'язанню проблеми [Апресян 2009: 200-201]. Ще Д. М. Шмельов пов'язував ступінь синонімічності слів із кількістю незбіжних ознак, які нейтралізуються в певних позиціях [Шмелёв 1973: 130]. У монографії Ю. Д. Апресяна зроблено спробу уточнити уявлення про синоніми на основі деталізації поняття “близькість значень”: 1) синонімічні лексеми повинні мати однакову актантну структуру; 2) більша частина їхніх тлумачень, сформульованих на спеціальній метамові, повинна збігатися; 3) у цю спільну частину повинна 47
