Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кажуть — я вас не забуду. У тебе душа — грифельна дошка: досить пальцем повести, щоб стерти написане. Він волів би краще слухати ремство, ніж теплу гіркоту її слів, що хвилювали його якраз своєю правдивістю. І бажаючи довести їй і собі неможливість розлуки, він обійняв її в пориві силуваної пристрасти, намагаючись наприкінці відтворити пал їхніх перших побачень.

Другого дня о третій з половиною він мусів уже бути в Житлоспілці. До одинадцятої він проглядав підручники й виробляв конспект свого вступного слова, бо хотів почати свій курс не без певної помпи, добре розуміючи, що в кожній справі важить вражіння від першого вдару. Не менше він розумів, що з'являтись в такій одежі перед авдиторію, що він мусів зачарувати, це однаково, що грати на розладженому роялі, де й найкраща симфонія обернеться в какофонію. Він мусів перетворитись в ім'я поступу українізації — спіймав, отже, достатню підставу, що йому досі бракувала, і витягши свої заощадження, пішов до тієї крамниці, що піврока тому була спинила його, навіявши своєю пишнотою стільки ревнивих думок. Тепер він влетів до неї на крилах червінців, пурхав у ній і кружляв бистрою ластівкою, а за три чверті години вилинув звідти з чималим пакунком, де було сіре демісезонне пальто невисокої якости, такий самий костюм, пара сорочок з пристібними комірцями, краватка кавказького шовку, шпоньки з зеленою емаллю та три барвисті хусточки з картатими окрайками. Придбавши ще сіру кепі, гостроносі хромові черевики та галоші до них, він на самісіньку решту купив добрих цигарок і доїхав автобусом до Площі Революції на Подолі, бо мусів поспішати, Автобус мав честь його вперше возити й щастя цілком йому сподобатись.

Мусінька, що варила обід на три персони, провадячи сумовитий menage á trois, дуже здивувалась, побачивши хлопця у вигляді омоложеного діда-мороза з безліччю пакунків, але він тільки таємниче попросив дозволу перебухти півгодинки в її кімнаті, де було люстро. Там він довершив своє перетворення, досить легко пристосувавши себе до вимог нової одежі, бо його пильне око не раз спостерігало на інших, де що мусить бути, і тільки краватка завдала йому клопоту, не бажаючи пов'язуватись, але він з геніяльною прозірливістю добрав таки потрібної комбі-