почував надзвичайну стрункість своїх думок і ту довершену радість, що про неї вчив Епікур.
За два місяці він проробив стільки матеріялу, скільки може проробити його здібний юнак, що всі сили свої здатен кинути на штурм жаданої фортеці. Утоми майже не почував, щоранку відсвіжуючи свою енерґію водою та сонцем, а ввечері вправляючи м'ясені ритмічною гімнастикою. Але через кілька тижнів по запровадженні такого режиму, він відчув потребу хоч трохи спочивати після праці над мовами, і обміркувавши це бажання на спеціяльній нараді, давши висловитись самому собі «за» та «проти», ухвалив: дозволити Степанові Радченкові полежати десять хвилин після мов. І хвилини ці стали найрадіснішим часом дня. Вони випадали між сьомою та восьмою годинами, коли вечір простягає у вікна примарні теплі руки, що спускаються з далеких високостів, підводяться з глибин землі й несуть у хату спокій просторів, нечутно єднаючи душу з полями всесвіту. Втопивши очі в куток кімнати, хлопець споглядав, як розчиняються в мороці речі, і стіни зникають у густому синястому сяєві. Десять хвилин такого летарґічного стану — і зненацька він схоплюється, світить електрику, суворо розбиваючи улесливі чари. Розгортаються книжки. Тиша. Раптові нотатки олівцем.
Підтримуваний насиченістю свого розуму, він не почував потреби спілкувати з людьми, тими далекими фігурками, що з ними часом випадало йому здибатись. Їхнє життя здавалось йому тепер до смішного простим і жадної уваги не вартим. Він дичавів у своїй кімнаті, хоч і підносився щодня на вищий щабель культури. Звівши своє життя до механічної дії, хотів бачити її в інших, стаючи розумніший, ніж це собі варто дозволяти.
Об одинадцятій годині дня, якого ранок нічого нового не віщував, стук у двері порушив його заглибленість. Сто чортів! Хто сміє турбувати його в священний час? Але це був тільки лист, що своєю появою здивував його ще більше, ніж непроханий гість. Від кого?! Знизавши плечима, хлопець розірвав конверта. Ах, це поет Вигорський, що його оповідання завіз! Він затремтів, немов ту мить остаточно роз'вязувалась доля його життя й доцільність його скаженої праці. Якийсь несподіваний огонь, раптове збентеження змусило його сісти й хапливо пере-
