проте, вже літературу взявся вивчати, щоб на тому щаблі зміцнитись! Його захоплювали таємничі процеси душі, що знає більше й бачить далі, ніж бідний розум, що часто тільки санкції дає, на ухвалені вже постанови, як той англійський король, що працює, не керуючи. І думку про те, що все це могло б і не здійснитись, він приймав, як тінь знеможливленої вже загрози, що по ній нездатний був свого життя навіть уявити. Але думка ця, дарма що знезброєна, була надто жаська, щоб на ній довго спинятись,
По обіді Степан Радченко, вирішивши, що віднині починається зовсім нова доба його життя, поклав розпочати щоденника. Написавши в зшиткові кілька непевних рядків, йому треба було цей початок датувати, але глянувши на календаря, він з дива забув про написане — сьогодні якраз рік був, як він приїхав до міста! Який же куций він, цей рік! Як він чудно та швидко пролинув! І хлопець постановив уважати за свято цей двічі-знаменний день та відзначити його гідною розвагою. Черевики й штани, що вже випнулись на колінах, були ще раз вичищені, хоч чистити їх уранці було одним з правил його суворого розпису. О шостій годині він перемінив комірця, надів піджак і без шапки, як звичайно, вийшов із кімнати.
Вулиця прийняла його тихим передвечірнім шелестом, і його ноги струнко міряли її, налиті пружною міцнотою, мов працювали на нових сталевих пружинах. Хлопець ішов, не поспішаючи, визивно піднісши голову на знак вищости, якої свідомість чіпко йому в голову вкоренилась, надаючи блиску очам та спокійної розважливости рухам. Самий процес цієї гордої ходи, почуття бездоганної праці кожного коліщатка своєї складної машини, давало йому таке п'янюче задоволення, що він не думав навіть за те, куди саме ведуть його ноги.
Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху. Потім розгорнув газету на відділі оголошень.
«Ще тістечко», кинув служниці, що проходила поуз.
