Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/126

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

своїх притяжних властивостів не втрачає. Навпаки, в сухості його обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею сутого міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують.

В Інституті вже певно розпочинались лекції, він раз-у-раз обіцяв собі туди навідатись. Одного ранку, одягаючись, він уже зовсім вирішив, що це станеться саме сьогодні, але раптом спитав сам себе: «А чого я туди піду?» І не знайшов жадної відповіді. Трохи здивувався, потім дуже зрадів, захоплюючись своєю сміливістю, і цілий день почував себе переможником. Ну, навіщо йому той Інститут? Стефан Радченко гарний і без диплому.

Фортуна посипала його з свого рогу, що можна бачити на вивісках у пекарнях, і за тиждень він дістав відповідь із редакції харківського журналу разом з переказом на вісімдесят сім карбованців. Листа він чекав, а грошей аж ніяк не сподівався. Отже, література, виявлялось, не тільки почесна, а й вигідна річ, тобто двічі варта уваги. Хлопець залюбки розписався про одержання, радий би й без кінця розписуватись, коли б цього вимагала пошта, величезний здобуток людської культури, що не тільки дає змогу далеким людям листуватись, не тільки пересилає журнали з надрукованими оповіданнями, а ще й гроші переказує.

Лист харківського журналу був дуже цікавий. В ньому коротко, але ясно відзначено вартості його оповідання і запропоновано прислати ще, коли можна, то кілька, щоб вони могли скласти збірку розміром від трьох до шости аркушів друку. Останній рядок спантеличив його — що то за аркуш друку і, головне чи вийдуть його оповідання на «від трьох до шости» отих аркушік? Цe конче треба було розвідати, а разом задовольнити й інші питання, що зародились у ньому щодо друкарської техніки. Що сторінку складають з окремих літер, це відомо ще з підручника всесвітньої історії в тому місці, де говориться про Ґутенберґа, а про те, наприклад, як у книжках роблять малюнки або портрети, історія, на жаль, мовчить. І молодий