З властивим захопленням хлопець обміркував якийсь час нове завдання, вставши, був готовий його здійснювати. Згрібши на столі вже з місяць залежані книжки, він подався до бібліотеки, і відсторонивши штраф за перетримання щирою заявою про тяжку недугу, взяв потрібну йому кіно-літературу. Двох день було досить, щоб він міцно засвоїв усі істини будови сценарія, що, до речі, й не належать до складних. Практичний кінодосвід раз-у-раз подавав йому відповідні ілюстрації, і він вдоволено посміхався, гадаючи, що в світі нічого марно не гине, навіть захоплення дичиною може дати різні бічні продукти виробництва, як коксування вугілля — нафталін, феноль, бензоль, винний спирт, етер та різноманітні фарби.
Потім пильно накреслив плян кіподрами з часів громадянської війни на шість частин з прологом, де було все, як годиться: соціяльне противенство — раз, кохання між героєм-робітником та жінкою з противного табору — два, чарівна дівчина-пролетарка, що того робітника від наглої смерти рятує й перебирає на себе його чуття — три, постріли й дим — чотири, перемога чесноти — п'ять, не згадуючи вже про дрібніші факти, що нічим не поступались попереднім. Були в драмі й комічні елементи, наприклад тюхтій-куркуль, якому в сценарії страшенно не щастило і який своїми невдачами дуже насмішив автора. Тиждень попрацювавши, хлопець уклав у цю немудру схему весь свій хист, зробивши її трагічною, і так заплутав дію, що вона стала цікавою. Кілька разів він перечитав цей утвір, дивуючись на легкість своїх кадрів, і переписавши, відіслав його на адресу Всеукраїнської Фото-Кіно Управи.
Після цього негайно ж почистив костюм, намастив черевики, помив галоші, надів пальто й пішов на Гімназіяльний провулок. Коли дівчина Зоська з'явилась перед ним, він жагуче потиснув їй руку й сказав:
— Зосько, як я тебе люблю!
— Де ти пропав, божествений? Мені скучно без тебе, — відповіла вона, вирвавши руку.
— Робота, Зосько! Проклята робота.
У нього був геніяльний плян. Кінчаючи писати сценарій, він зрозумів, що справа їхніх відносин упирається в проблему місця. Справді бо, вона, як казала, жила в одній кімнаті вкупі з батьками, а з них і одного досить, щоб
