Перейти до вмісту

Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/158

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
VI.

Літературне життя починається за достатньої наявности людей, здібних про літературу весь час розмовляти. Властиво, навіть не про літературу, як прояв людського пориву до спізнання, точаться ці безкінечні балачки, не обговорення високих зразків її і не захоплення ними править в них за мету, а дрібниці, побут творчости, професійний бік її, як і все професійне нудний та одноманітний.

Література складається з творчости, життя літературне — з розмов літераторів. І на їхніх устах кожен факт з життя письменника чудесно стає літературним фактом, анекдот про нього  — літературним анекдотом, галоші його  — літературними галошами, як ніби всі члени їхнього тіла мають чарівну властивість надавати речам своїм дотиком літературної вартости. Леґенди про богорівних співців, що ласку деспотів, царівен і скарби, тобто високий гонорар за пісні свої здобували, ніде так міцно не стримлять, як у підсвідомості письменників, ладних без жалю спалити глаголом усі людські серця. І дарма, що серця ці від діяння бібліотек стають чим раз вогнетриваліші, письменники потай уперто кохаються в надії на своє обранство, на виключне до себе ставлення, на виключні функції свої, живлячи в перебутках минулого корінь творчого прагнення. І хоч яке нудне та нудотне оте життя, оте розмотування бинди літературних новин — хто що пише, хто що думає писати, хто що про кого сказав, хто кого збирається гудити чи хвалити, куди хто їде спочивати й скільки хто заробляє, — саме від шуршання її створюється питомий дух справжньої, не кустарницької літератури, дух прихованого змагання, і в тендітному обводі цієї стрічки й лежить те середовище, де літературні вояки збираються й люльку миру курять перед дальшим походом.

До літературного життя почав причащатись молодий письменник Стефан Радченко, часто відвідуючи редакцію журналу, де збиралися відомі, мало відомі зовсім невідомі літератори. Перебувши в їхньому товаристві, виходив цілком задоволений, хоч весь час мовчав, бувши занадто новак, щоб мати право висловлюватись. Річ світова, неавторитетні думки, хоч би й найрозумніші, викликають недовіру, за визнаних уст і дурниці збирають хвалу;