Перейти до вмісту

Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/199

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шись одне до одного, зблякли жагучі пестощі рук, що шукають і знаходять нове, розтанули закохані шепоти про любов, і слова вже не єднались у збудні сполучення, обертаючись у великий шабльон. Напередодні весни на дереві спізнання в їхньому Едемі жовкнув лист, облітав непомітно день-у-день, полишаючи голі, понурі віти,

Дівчина почувала це болісно й полохливо. Він зовсім занехаяв її! Що ж поробиш, справи! Та невже вона найменша із справ? Тоді хлопець говорив про примат громадського над особистим, переконано викладав їй нудну мораль, що в неї сам мало вірив. Проте, заспокоював її — весною справ зразу поменшає, він буде вільніший, потім і кімнату цю вони зможуть покинути, перебравшись у природу, де їх не зв'язуватимуть години. Побачення перенесуть на вечір, бо вдень вони завжди здавались йому ненормальними з причин зрозумілих, які чоловік, на жаль, почуває далеко глибше за жінку. До речі, він матиме влітку відпустку, і, якщо її воля, поїдуть кудись, конче поїдуть. Він говорив так переконано, голос його так колисав її, що вона мимоволі йшла за ним у цю гадану мандрівку, де будуть знову тільки він та вона, незалежні від жадного клопоту, зачаровані й радісні. Куди поїдуть? Він рішуче був за воду. Або Дніпром через пороги, або морем від Одеси до Батума. Можна буде й по горах трохи подряпатись. Він припасе навіть фотографічний апарат. Але зараз йому треба йти.

— Побудь ще. П'ять хвилин — казала вона.

Він бурчав, але лишався. Вона сиділа в своєму кріслі, підібгавши ноги, замислена, мовчазна, почуваючи нудьгу, що відбирала їй сміх, жарти й капризи. А через хвилину похмуро шепотіла:

— Іди вже.

І ніяково розлучались.

Якось Зоська сказала йому, що з нагоди наближення весни в однієї з подруг її проєктується вечірка в складок. Але справа в тому, що там конче треба танцювати, досить і самий фокстрот, але вона непевна, чи здолає божествений засвоїти його за такий короткий час? Він певно відмовився б вечірки, але, що справа тут його здібностів торкалась, то сказав:

— Дурниці. Показуй.