Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/213

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

редакції, спізнившись тільки на півгодини. Але й таке спізнення присоромило його.

«Треба в руках себе тримати», подумав він.

Справ було, як на те, сила. За якусь годину він разів з десять підходив до телефону; крім того, відповів на купу листів, Потім з'їздив до друкарні, знову вернувсь у редакцію, склав відомість на гонорар за останнє число журналу й звільнився коло четвертої. Службовці, разходячись, кивали йому й тиснули руки, а йому хотілось казати кожному, як приємний жарт:

— Знаєте, я трохи не женився! Комедія, правда?

Потім пообідав, прочитав у їдальні пару газет, і о п'ятій пішов на збори місцевкому. Справа була про санкурортну кампанію, справа важлива й відповідальна. Починалась весна, треба було загодя міркувати про літній спочинок письменника та ремонт його творчих здібностей. О восьмій збори кінчились, але хтось запропонував кіно. Пішли туди великим товариством, і тільки об десятій з половиною Степан Радченко вернувся того дня до своєї кімнати.

Вдома хвилювання, приспане вдень стороннім клопотом, знову в ньому прокинулось. Треба ж, сто чортів, кінчати справу… з тим… одружінням! Ах, ще й вечірка! Лють здушила його, коли згадав, що це мала бути вечірка його заручин. Ось як можна заплутатись! Проте, повагавшись трохи, вирішив таки піти. Хай не думає та шахрайка, що з нього страхополох! Він усе зуміє їй сказати, просто ввічі, майте певність! Та вона й ласки жадної не заробила за свої витівки.

Адреса в бльокноті. Дуже добре! Навіщо, справді, його грошам пропадати? До того ж, завтра свято, позавтра неділя — треба розважитись. Кінець-кінцем, йому просто хотілось потанцювати, практично застосувати вмілість, не без певної праці набуту. Але передягався поволі, дбайливо чистився, ретельно вмився, щоб прийти на запрошення якнайпізніше. Хай вона теж трохи помучиться!

Близько дванядцятої він позвонив на третьому поверху великого будинку по вул. П'ятакова.

Відчинила йому дівчина, яку він бачив уперше, але й Заська зразу за нею вийшла до передпокою. І тільки побачив він ще здалека її маленьку постать, худе обличчя й кінчик носа на ньому, для нього зовсім ясно стало, що1