замнуться перед ним — деякі без надії, інші —з солоденькою ввічливістю. Два-три місяці! З червінцем грошей та трьома паляницями! В хліву з ласки крамаря! Засунувши руки в кишені френча, хлопець проштовхувався між вуличним натовпом, уникаючи дивитись комунебудь в обличчя. Так ніби на кожних устах для нього вже готове було зневажливе слово — невдаха.
Годинник на Окрвиконкомі спинив кишіння його невеслих думок. Була дванадцята за чверть, а о першій починався іспит. Похапцем розпитуючи дорогу до Інституту, Степан швидко пішов уперед. Виразність безпосередньої мети — іспит — враз заспокоїла його. Якщо він провалиться, до чого йому всі посади? Але в душі він був міцно певний, що іспит мине щасливо, і уявляючи противну можливість, почував солодке задоволення, мов від приємного жарту. В такт своїм певним крокам, хлопець легко втишував розгойдані думки. Смішно ж було, зрештою, уявляти, що тотвін з'явився, і всі схиляться йому до послуг. Треба добре втямити, що він потрапив серед життя, що крутиться вже сотні років. Фей і добрих чарівників тепер немає, та й ніколи не було. Тільки терпінням та працею можна чогось осягти. І мрії про можливість наскоком здобути місце в міській машині зараз здавались йому самому дитячими. Він тлумачив сам собі — треба скласти іспита, добути стипендію й учитись, а решта все прикладеться.тЄ студентські організації, артілі, їдальні. А для цього треба бути студентом. І треба пам'ятати — таких, як ти — тисячі!
В коридорах Інституту був такий тиск, що Степан мимоволі розгубився. Потрапивши в могутній людський струмінь, він дав себе вести невідомо куди й нащо. Коли струмінь спинився коло якоїсь авдиторії, тільки тоді він спромігся спитати, де ж саме відбуватимуться іспити? Виявилось, що це тут і робитиметься, що незабаром оце мають починати. Але не встиг Степан заспокоїтись, як сусіда спитав його:
— А ви, товаришу, вже пройшли приймальну комісію?
Приймальну комісію? Ні, такого Степан не чув. Треба пройти? Та де ж вона? Третій поверх?
Щосили розпихаючи іспитників, хлопець вибився на площинку й побіг на третій поверх. Ну що, як він спізнився, як комісія вже закрилась? От і нашукав посади!
