Перейти до вмісту

Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

А мусів викреслити Надійку з свого життя, знищити її в собі, як путо, що приковує в'язня до стіни. Бо зазирнув уже крізь ґратки на волю. І до всіх, хто був чи міг бути свідком його минулого, він почував потайну ворожнечу. Зміняючи пляни, він тяжко відчував на собі владу колишніх спільників. Він ніяк не міг себе примусити віднести Левкові книжки, що були вже прочитані чи хоч перегорнені. Йому прикро було б побачитись з тим, хто раніш здавався вартим наслідування ідеалом, а потім раптом виявив страшну свою порожнечу. Бо Левко ганебно став у його очах поруч Яші й інструктора, як конечний член трійки, що символізувала йому тупість села, його заскорузлість та ницість. Воно не бачить перспектив, або не шукає їх, або не потребує. І чепурненька кімната Левкова, мета його заздрощів, здавалась йому тепер норою сліпого крота.

Через кілька день своєї розпачливої самотности він силоміць вирядився до Інституту. Так, стипендію йому призначили. І замість радіти, він ображено подумав: вісімнадцять карбованців! Казали — двадцять п'ять. А сам він потай надіявся ще на більше. Єсть же стипендії на п'ятдесят? Навіть на всі сто?! Лекції вже почались, але він забув вдома олівця й папір, тому визнав за недоцільне цього дня на них з'являтись. Та й великої охоти до цього якраз не почував.

На вулиці його огорнула дивна турбота. Він часто спинявся коло тумб з афішами, коло об'яв, плякатів кіно та вітрин, роздивляючись на все так старанно, як колись на експонати в музеї, не без певної побожности й захоплення. Малюнки зокрема вабили його. Величезна афіша цирку, зроблена трьома яскравими фарбами, червоною, зеленою та ясно-синьою, оповіщала, що незабаром розпочинає свої ґастролі всевідомий і на предиво спритний кловн та акробат, і тут же, як безперечний на все це доказ, був показаний він із трупою, окремо на землі й так само під не досяжною банею.

«Це дуже цікаво», подумав Степан.

Поруч він довідався, що в театрі ім. Тараса Григоровича Шевченка дає концерти всесвітньо знаменитий скрипаль, що з приємною посмішкою дивився на хлопця з-під сірої фарби.

«Молодець», похвалив його Степан.