по губах, не міцний, але глибоко образливий, і Степан відчув його, як ляск батога по голому тілі. Його обличчя почервоніло, як рана, він увесь спахнув, пересмикнувся, кинувся просто, перекидаючи ногою стола, й повалив Максима на ліжко.
Якийсь час він товк його кулаками, грудьми, головою, нестямлячись від скаженої люті. Потім облишив і розігнувся, блимаючи очима, щоб розігнати з-перед них червоні кружала. Одкинув назад розпатлане волосся й хитаючись натяг шинелю та кашкета й вийшов із хати. Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву й образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може до герцю покликав би? На шаблях? На пистолях? Ач який лицар об'явився своєї мами!
Він згадував з п'яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! на юшку потовкти! Бо не за саму тільки образу чином на Максима він палахкотів, а й за похитнутий спокій, матеріяльну руїну та втрату коханки. І щобільше свою катастрофу всвідомлював, то більша ненависть змагала його, ненависть безсила, безпорадна, гнітуща. Він сам обернувся в киплячий гнів, і коли б хто штовхнув його зараз, певно дістав би по шиї.
Вибігши вмить звиклою дорогою на Хрещатик, Степан мусів спинитися й поміркувати про свою найближчу ночівлю. Властиво, вибирати не було з чого, і Степан подався до Бориса на Львівську вулицю за Сінний базар. Швидка хода зморила й трохи заспокоїла його. Тіло йому починало щеміти від пережитого зруху, і він нервово позіхнув з притоми. Йому довелось довго стукати, бо було пізненько, і хоч Борис десь вартував комори, його до кімнати пустили, як звичайного гостя. Відсутність господаря його порадувала, і до ранку він сподівався вигадати достатню причину своєї візити. Знайшовши шмат хліба, повечеряв, і зразу ж ліг спати, кленучи Максима, що розбив йому життя.
Вранці Степан пішов до Інституту, і тільки ввечері побачився з Борисом, мусівши знову до нього вертатись, бо подітись не мав куди. Настрій у нього був найчорніший, цілий день ходив він тумою, але товаришеві весело заявив,
