подібними до великих друкарських канцелярських машинок, тільки з потрійним, коли не помиляюсь, набором алфавіту, щоб заразом набирати і звичайним і курсивом і ще якимось. Ті робітники особливими механізмами стукаючи по клавішах, роблять тільки дірочки на стрічці з білого паперу, що скочена, як телеграфна, тільки мабуть вп'ятеро ширша.
Потім ту стрічку закладають в иншу машину, де особливими механізмами з тих стрічок, так як в подібних музичних інструментах (піянолах) — тони, видобувають відповідні літери, тільки значно хуткішим темпом. Ті літери одна по одній зливаються в рядки, а рядки готовими платівками, як і в звичайних лінотипах, складаються в гранку, що з неї друкують вже текст.
Ту стрічку можна використовувати кілька разів тому набор зберігається не в стереотипах, цеб-то одлитих сторінках, а в катушечках паперових стрічок. Треба друге видання книжки випустити — закладай стрічку в машину — і механізм сам собою працює; людині не треба думати, напружувати увагу й з оригіналу робити набор. Діло, як-то кажуть, механізується.
Відділ инших, старих лінотипів, являє собою простішу комбінацію, хоча й це машини, видумуючи які, як відомо в історії винаходів, не один винахідник розорився в пух, нічого не досягши, а кілька збоже-
