літери зверху накачують фарбу, вона залишається на шрифтові і слідить, коли попадає під вал, на папері. Ці сліди — і є ті літери, що ми читаємо. Плиту цю тягає на колесах взад і вперед така штанга. Під иншими машинами ходить круга в колесі колесо з поперечником вдвоє меншим. Воно так прилаштовано, що водить взад і вперед таку саму плиту з шерегами літер.
Далі йдуть машини, де папір намотаний у величезну шпулю, як сувій полотна, і ввесь час розкочується та біжить в машину, в той її відділ, де на ній слідять літери, потім обрізують ножами, як коліщатко, на рівні шматки, ці шматки, тут-же машина складає вдвоє, а те, що складено ще раз удвоє й т. д., аж поки не стане така сторінка, на яку розраховували мати розмір книжки. І це робиться швидко-швидко. Людина руками за той час не зробила-б і сотої частини цього. Така машина, що друкує на папері змотаному в таку катуху, що зветься рулоном, а потім сама ріже і складає, або, як кажуть, брошурує, називають ротаційною машиною або по-простому — ротаційкою.
У Шпаммера є деякі ротаційки завбільшки й завдовжки, як велика селянська хата з покрівлею. На таких машинах друкують і газети, і книжки, при-
