Сторінка:Валеріян Поліщук. Розкол Европи. 1925.pdf/59

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

тільки тому, що вони студенти (є й 50-літні полковники, аби одержувати стипендію) і, по-друге, тому, що їх думають колись використати, як гарматне м'ясо. Чехи вже були раз мобілізували українців проти мад'ярів, коли дійшло було до гострого конфлікту між тими державами.

А що-ж даром хліб їсти?

Звідци розклад, гризня, плювання і глуш та неуцтво, що творить загальний флер смутного розпачу і безпорадних надій, а то й одчаю та лизоблюдства.


ЩО МОЖУТЬ ДАТИ ПИСЬМЕННИКИ

Що може в цій атмосфері створити Олесь чи инший письменник?

Олесь — та велика дитина почуття, який затягнувся в цупкі лапи того жахливого побуту, починаючи од стиснутого життя на стипендію чехів, та за кабальні суми своїх видавничих спекулянтів.

Він прагне тільки одного — попасти на Україну, пройтися по-під вербами, поїсти тараньки й спочити… Спочити, спочити… А підсвідомо мариться — і пописати.

Це оснівний тон — і не одного Олеся.

Мабуть, після того Олесь ще-б написав щире-щире, ліричне прокляття тим, хто його підбурив виїхати з рідного краю і ґрунту — так, як познущався він вже з них в сатирах своєї «Перезви».