В Празі-ж можна зустріти й таких письменників- культурників, яким дорогий вселюдський поступ — от як німець — пролетарський поет Вайскопф, що і для чеської, і німецької, і української скарбниці дає й даватиме, аби воно йшло на організацію робітничої класи, що ліричний, як німець, він пише повстанчі марші і каже, акуратно сколюючи папірці своїх рукописів, що пролетарська революція в Німеччині буде дуже жорстокою, з точною регістрацією і механізмом диктатури, де буде знищена емоція.
Або ось Якобсон — опоязовець, що однаково досліджує так російський вірш, як і чеський ритм і мелодику, заповнюючи для чехів їхню прогалину в галузі поетики. Приходиться, бо чехи, кинувши сили в політику, по-заду у себе лишили свою культуру остільки, що проф. Неєдлі каже: «При Австрії у нас був дужчий поступ і підйом культури, ніж тепер, сили більше, що ми тоді дійсно піднімались і завойовували, а тепер, збудувавши державу, наша стара інтелігенція поробилась інструкторами у війську, або спекулянтами.
Тільки пролетарська революція дасть чехам новий імпульс для поступу й творіння».
Це говорить так найбільш чесний і може найчутливіший чеський інтелігент-ватажок, що користується великою популярністю так в широких громадських чеських колах, як і в инших державах.
